Шпак Олександр Леонідович: ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ТА АДАПТАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ ОПЕРАТИВНОГО ПЕРСОНАЛУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ТА АДАПТАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ ОПЕРАТИВНОГО ПЕРСОНАЛУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА.

PSYCHOLOGICAL PREPARATION AND ADAPTATION OF OPERATIONAL PERSONNEL OF POWER PLANT.

Шпак Олександр Леонідович, Генеральний директор ПАТ «Хмельницькобленерго», Драб Я.М., лікар-психотерапевт ПАТ «Хмельницькобленерго»

Shpak O.L., General Director of «Khmelnitskoblenergo»,Drab Y. M., psychotherapist «Khmelnitskoblenergo»

Проведено аналіз адаптаційних механізмів працівників оперативного персоналу електроенергетичного підприємства, описана характеристика адаптації. Визначено роль психологічної підготовки до роботи в аварійних ситуаціях. Вивчені психологічні особливості професійної діяльності оперативного персоналу електроенергетичного підприємства в стресових умовах, встановлено необхідність розвитку адаптації.

The analysis of adaptation mechanisms of operational personnel of power plant has been conducted; the description of adaptation has been analyzed. The role of psychological preparation for work in emergency conditions has been analyzed. The psychological peculiarities of professional activity in stress conditions of operational personnel of power plant have been examined; the necessity of development of adaptation has been explained.

Адаптивні здібності до стресу, професійна надійність, емоційна стійкість – це найважливіші показники психологічної готовності до виконання робочих завдань в умовах професійного стресу. Недостатній розвиток адаптивних здібностей, невміння регулювати свої психічні стани можуть призводити до серйозних негативних наслідків як для діяльності, так і для психічного та фізичного здоров’я співробітника оперативного персоналу ЕП [3; 4].

Основними проблемами в контексті психологічної підготовки до  діяльності в екстремальних ситуаціях є стани людей в таких ситуаціях, методи саморегуляції, проблема адаптивних здібностей працівників в екстремальних умовах [1].  

Для характеристики психологічної адаптації, особливо при роботі в надзвичайних умовах, використовуються показники енерговитрат, а також показники стану серцево-судинної системи, функції кровообігу, дихання, швидкість відновлення гомеостазу і т.п. Тобто, адаптацію можна оцінити по параметру «психофізіологічна ціна за діяльність» [4].  Це складне системне утворення включає показники сприйняття та обробки інформації, показники моторних дій, чутливості до фізичного і соціального середовища, індивідуальних відмінностей.

Адаптованість людини до конкретного трудового середовища проявляється в її реальній поведінці, у конкретних показниках трудової діяльності: ефективності праці, зростанні всіх видів активності, задоволеності різними сторонами трудової діяльності. Адаптація працівників оперативного персоналу ЕП тісно пов’язана з системою саморегуляції функціонального стану (ФС) [1].  

Проблеми адаптації до професійної діяльності в екстремальних умовах треба аналізувати з точки зору полісистемних підходів і принципів цілісності, активності, розвитку та детермінізму.  Феномен адаптації проявляється у вирішенні певного протиріччя або невідповідності функціонування системи дій законам більш широкої системи. Основним протиріччям, наприклад, може стати невідповідність між вимогами роботи і можливостями суб’єкта щодо їх виконання. «Субсистемні» та «метасистемні» невідповідності не існують ізольовано одні від інших.

Динаміка змін відображається у розвитку адаптації та описується через своєрідність її фаз, стадій або етапів розвитку.   В. Медведєв, наприклад, виділяє стадії первинної відповіді, звикання і адаптації [4].  Виділені цим автором стадії адаптації близькі фазам працездатності. Аналіз наукової літератури показав, що працездатність розглядається як адаптація людини до робочого навантаження, що виражається у вигляді так званої «кривої втоми». Кожна з цих стадій відображає специфічне співвідношення продуктивності діяльності і фізіологічних витрат, які відображаються у змінах функціонального стану працівника.

Стадія первинної відповіді складається з фази гіперреакції, коли відбувається мобілізація понад оптимального рівня функціонування фізіологічної системи у відповідь на вплив та фази плато, яка характеризується зниженням рівня реакції первинної відповіді і стабілізацією на певному рівні протягом деякого часу. Після закінчення часу показники роботи системи повертаються до фонового рівня [2].  

Подібна стадія кривої працездатності охоплює «передстартовий» період і характеризується підвищенням як неспецифічної активації, так і специфічних зрушень, наприклад, активізацією аналізаторів, переходом в стан готовності до сприйняття інформації. На психологічному рівні відбувається побудова плану діяльності і уявне «програвання» ключових її етапів.  

На стадії первинної мобілізації відбувається короткочасне зниженням практично всіх показників в момент початку діяльності. Цей ефект пов’язаний з орієнтовною дослідницькою діяльністю, що виникає в результаті зміни характеру стимуляції.

Стадія гіперкомпенсації займає весь початковий період (період «впрацьовування»). Показники діяльності і ФС  відрізняються нестабільністю. Сутність цієї стадії полягає в пошуку найбільш адекватного пристосування до вимог діяльності і закінчується формуванням сталого динамічного стереотипу [1; 3].  

У випадку більш інтенсивного або комплексного впливу процес адаптації переходить в наступну стадію – звикання, яка реалізується більш складними процесами взаємодії фізіологічних систем і складається з фаз напруження, гомеостатичного регулювання, вторинної стабілізації. У динаміці працездатності стадія компенсації також характеризується стабілізацією показників, що відображає оптимальність психофізіологічних витрат (висока продуктивність досягається мінімальними витратами).  

Крива працездатності працівників оперативного персоналу ЕП  цілком співвідноситься з загальними закономірностями адаптації. Так, початок адаптації, як і початок роботи, характеризується гіпермобілізацією, яка потім змінюється фазою оптимізації і зниження наднормативних витрат. Залежно від обсягу ресурсів надалі може наступити або компенсоване стомлення, або декомпенсоване стомлення, які за аналогією можна віднести до фаз адаптації або дезадаптації.

Ефективність стратегій подолання адаптаційного бар’єру визначає характер наступного етапу – власне адаптації, яка може бути стійкою або нестійкою. Стійкість адаптації працівника визначається по стабілізації показників діяльності, адекватності психічних реакцій на нове фізичне і соціальне середовище. Завершальний етап характеризується підвищенням емоційної напруженості, обумовленої можливими аварійними ситуаціями

Описання цих фаз та етапів процесу адаптації обґрунтовують уявлення про характер різнорівневих перебудов систем регуляції діяльності та ФС суб’єкта і дозволяють підійти до аналізу їх взаємовпливу. В. Лебедєв вважає, що розвиток адаптації як процесу та системи забезпечується взаємодією механізмів регуляції психологічної та фізіологічної природи, провідна роль в яких відводиться активності самого суб’єкта по саморегуляції свого стану і діяльності [3].  

Слід пам’ятати, що особистісні і мотиваційно-вольові особливості суб’єкта визначають і забезпечують координацію всіх інших компонентів адаптації в напрямку реалізації значущих для суб’єкта цілей, і тим самим надають стійкість і безперервність процесу адаптації [3; 4].  

Процес адаптації працівників оперативного персоналу ЕП до діяльності в особливих умовах є активним формуванням (усвідомленим чи неусвідомленим) стратегій і способів оволодіння ситуацією на різних рівнях регуляції поведінки.  

У дослідженнях адаптації людини до діяльності в особливих умовах виявлено роль особистісних особливостей (активності, мотивації, самооцінки) в регуляції стану людини. Виявлений зв’язок між зниженням мотивації до продовження діяльності і погіршенням продуктивності. Це пояснюють відмінностями стратегій регуляції діяльності, зокрема, при відсутності чітко визначеної мети адаптації, яка могла б стати системоутворюючим фактором регуляції діяльності і сприяла б більш ефективному розподілу психофізіологічних ресурсів, продуктивність буде нижче.

В процесі адаптації до професійної діяльності в екстремальних умовах слід враховувати такі регуляційні процеси працівників оперативного персоналу ЕП:

  • психологічну регуляцію професійної діяльності, як основну цільову функцію адаптації, в якій суб’єкт фіксує перебудови когнітивних систем діяльності, без яких ефективна адаптація неможлива.
  • саморегуляцію ФС. Це відноситься до активаційно-енергетичного компоненту адаптації, який забезпечує процеси витрачання, відновлення та оперативного перерозподілу ресурсів відповідно до прийнятої стратегії адаптації. На цьому рівні ефективність саморегуляції ФС залежить від властивостей нервових процесів як основи поведінкової активності.
  • мотиваційні процеси, що забезпечують вибір з різних альтернатив найбільш прийнятної стратегії адаптації, а також процеси контролю і корекції цієї стратегії в ході її реалізації.
  • вольові процеси, відображені в індивідуальних відмінностях контролю за дією, які можуть бути виражені як орієнтація на дію або орієнтація на стан.

Недостатність адаптивних здібностей може бути компенсована ефективною психологічною підготовкою до дій в умовах професійного стресу. Психологічна підготовка до діяльності в екстремальних ситуаціях, оцінка та прогнозування готовності до дій в умовах професійного стресу є одним з пріоритетних напрямів психологічного забезпечення.

Психологічна підготовка – це спеціально організований цілеспрямований процес формування професійно-важливих якостей і професійно-важливих знань, умінь і навичок адаптивної копінг-поведінки, управління неадаптивними і дезадаптивними станами, що виникають в екстремальних і надзвичайних ситуаціях професійної діяльності працівників оперативного персоналу ЕП. Результатом психологічної підготовки є готовність до безпомилкових, ефективних дій в умовах професійного стресу і ризику з мінімальними витратами адаптивних ресурсів. Предметом психологічної підготовки, відповідно, є розвиток адаптивних здібностей до стресу [2].

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Вавилов, Ю. Н. Психологическое обеспечение работы с персоналом в энергетике / Ю. Н. Вавилов, Г. Е. Журавлев. – М. : Изд. Мосэнерго. – 1999. – 218 с.
  2. Журавлев, Г. Е. Системно-психологический подход к проблеме культуры безопасности в энергетике / Г. Е. Журавлев // Психологический журнал. – 1997. – № 3. – С. 36-44.
  3. Лебедев, В. И. Личность в экстремальных условиях / В. И. Лебедев. – М. : Политиздат. – 1989. – 304 с.
  4. Медведев, В. И. Устойчивость физиологических и психических функций человека при действии экстремальных факторов / В. И. Медведев. – Л. : Наука. – 1982. – 114 с.


0 комментариев
Автор статьи запретил добавлять комментарии